«Сільські вісті» №73(18056), 5 липня 2007р.

Рух без правил

Світ знемагає від нашестя автомобілів, які наче металеві жу¬ки, снують на вулицях, запруджують тротуари, гудуть на авто¬страдах. Вони стали не лише засобом пересування, а й дже¬релом шуму, отруйних газів, підвищеної небезпеки. Минуло¬го року в світі в дорожньо-транспортних пригодах загинуло понад півтора мільйона чоловік, травмовано близько 50 міль¬йонів. Світ стривожений. Він хоче тримати ситуацію на доро¬гах під контролем. У квітні цього року з ініціативи ООН було проведено перший всесвітній тиждень дорожньої безпеки.

АВТОМОБІЛЬНИЙ бум переживає й Україна. Минулого року наші співвітчизники придбали 370 тисяч автомобілів. Прогноз на нинішній рік – 380 тисяч. Темпи поповнення автопарку зростатимуть і надалі. При цьому якість доріг не поліпшується, порядку на них не більшає, а рівень водійської культури падає. Це неминуче призводить до перетворення автошляхів, вулиць на зону підвищеного ризику. Кількість дорожньо-транспортних пригод щорічно зростає на 10-15 відсотків. Торік у нашій країні сталася 49 491 ДТП, в яких загинуло 7590, травмовано 60018 осіб.
Статистика вкрай тривожна. Що треба робити, аби дороги в Україні стали безпечнішими?
Ця справа не зрушиться доти, доки проблема дорожнього руху не набуде статусу загальнонаціональної, як це сталося в багатьох європейських країнах, вважає голова правління ЗАТ «Український страховий дім» Михайло Берлін. В Росії, наприклад, прийнята і втілю¬ється масштабна цільова федеральна програма «Підвищення безпеки дорожнього руху в 2006-2012 роках», на яку виділено близько 50 млрд. рублів.
Директор Департаменту безпеки Мінтрансу Юрій Гержод переконаний, що й Україна може мати не гіршу програму, якщо держава виділить для її реалізації достатньо коштів. Робота над нею наближається до завершення. Проект програми включає в себе комплекс заходів, серед яких ключовими є підвищення майстерності та відповідальності водив.
Начальник Центру безпеки дорожнього руху департаменту ДАІ МВС України полковник Василь Зайченко вбачає корінь зла у тому, що більшість пору¬шень на дорогах залишається без покарання. Трапляється дуже багато випадків, коли складені протоколи ДТП не мають подальшого руху. Водій, який не відповів за скоєне сьогодні, завтра робитиме теж саме вважає полковник. Такого не повинно бути. Дуже важливо, на його думку, навести лад у статистиці дорожньо-транс¬портних пригод, аби вона від¬повідала дійсному стану речей. Адже до 1 січня 2006 року бра¬лися на облік лише ті ДТП, в яких були потерпілі. Через це інформація про ситуацію на до¬рогах була викривленою. Та, що надходить сьогодні за но¬вою системою обліку, лише на¬ближена до реальності, бо фіксуються тільки ті пригоди, учас¬ники яких звернулися в ДАІ.
Президент Асоціації автомобільних шкіл України Мирон Бандрівський пропонує рефор¬мувати систему підготовки воді¬їв усіх категорій. Почати треба зі змін навчальних програм, які, певно, складалися ще за царя Гороха, але ж зросли швидкості й потужності, змінилися умови пересування. У автошколах ще й досі вивчаються авто¬мобілі, які все рідше й рідше можна побачити на дорогах: ЗІЛ-130, ГАЗ-53, «Жигулі». У нову програму, на думку президента Асоціації, слід включити ряд нових розділів і тем. Зокрема, щодо розвитку психофізіо¬логічних параметрів водіїв, контраварійної підготовки, тре¬нування водіїв для їзди на авто на високих швидкостях, форму¬вання навичок правильного паркування тощо. Екзаменаційні комісії, які діють нині при МРЕО, М. Бандрівський називає вчорашнім днем. До їхнього складу мали б увійти, окрім представники перевізників, міс¬цевих рад, освітяни. Обов'язко¬во треба запровадити норму, яка зобов'язувала б водіїв через 3-5 років складати іспити на підтвердження майстерності. Бо є серед них чимало таких, які сідають за кермо авто через рік-два, а то й більше, після того як одержать водійське посвідчення. Нерідко вимушені перерви у водійській практиці трапляються через тривалу хворобу чи відсутність транспортного засобу. В результаті водійські навички втрачаються, а невпевнені, невмілі водії, як правило, їдуть «до першого стов¬па», наражаючи на небезпеку себе та інших. Прикро, що більшість автошкіл стала втрачати автодроми, бо комусь, бачте, сподобалася земля під ними, або через те, що орендна плата за неї для навчального закладу є непомірно високою, зауважив М. Бандрівський.
Запорука безпеки руху не в муштрі водив, а в їхньому вихованні, вважає голова Товариства сприяння обороні України Володимир Дончак. До речі українські води, потрапляючи до країн ЄС, стають «шовковими», бо знають, що жодне порушення не зійде їм із рук... Перед нами — клубок проблем розв'язання яких наші зверхники відкладали у довгий ящик упродовж останніх шістнадцяти років. До всього іншого я додав би ще й корупцію яка процвітає на автошляхах. Навіть малюки знають, як і сержантом Петренком можна завжди домовитися. Вочевидь саме тому стражі порядку на шляхах фіксують, як правило тільки ДТП (та й то не всі), а звичайні порушення, такі, як проїзд на червоне світло, перевищення швидкості, — далеко не завжди. Немає правил руху для наших можновладців. «Даішники» напам’ять знають номери авто, які зупиняти не можна за будь яких обставин. Магічну дію мають на всіх дозорців автошляхів посвідчення нардепів, їхніх помічників та чиновників різного рангу. Словом, йдеться не лише про виховання водіїв, але й працівників ДАІ, більшості з яких бракує вимогливості, принциповості, непідкупності.
А ще наша дуже величезна біда — погані шляхи, бо на їхнє будівництво й реконструкцію останнім часом виділяються мізерні кошти. Вулиці Кїєва будь-якої години дня нагадують судини, закупорені тромбами, у час пік враження таке що серце столиці ось-ось зупиниться. Проте команда місцевого голови Л. Черновецького не поспішає з будівництвом підземних та надземних доріг, паркінгів, які захистили б місто від автомобільної повені.
Прикро, що маємо можновладців, які живуть одним днем. Тому порядку на дорогах не буде доти, поки не буде ладу в державі.

Олександр КАРПЕНКО, кор. «Сільських вістей».